70-а річниця завершення Другої світової війни
(методичні рекомендації)

Вступ

2   вересня 1945 року після шести років запеклих боїв, які від травня 1945 року перемістилися з Європи на Далекий Схід, офіційно закінчилася Друга світова вій­на - підписано Акт капітуляції Японії.

Ця дата - нагода оцінити внесок Українського народу в перебіг і завершення війни, підсумувати її масштабні спустошливі наслідки для України, а також вине­сти життєво важливі уроки для нашої держави сьогодні.

Для гідного вшанування подвигу Українського народу, його визначної ролі у пе­ремозі Об’єднаних Націй у Другій світовій війні, висловлення поваги борцям проти нацизму, увічнення пам’яті про загиблих воїнів, жертв війни, воєнних злочинів, депортацій та злочинів проти людяності, скоєних у роки війни, консолідації су­спільства навколо ідеї захисту Батьківщини, 2 вересня цього року Україна відзна­чає 70 років від дня завершення Другої світової війни (Указ Президента України від 24 березня 2015 року № 169 «Про заходи з відзначення у 2015 році 70-ї річ­ниці Перемоги над нацизмом та 70-ї річниці завершення Другої світової війни»; Постанова Верховної Ради України від 11 лютого 2015 року № 184-УІП «Про відзна­чення пам’ятних дат і ювілеїв у 2015 році»). Згідно з постановою у середніх і вищих навчальних закладах освіти повинні відбутися заходи, присвячені цій річниці.

Історична довідка

У період Другої світової війни Український народ зазнав великих втрат від воєнних дій, окупаційного режиму нацистської Німеччини та комуністичного тоталітарного режиму.

Напередодні війни «українське питання» було розмінною картою в руках європейських держав. Українці на Закарпатті були першими у міжвоєнній Європі, хто не змирився з анек­сією. В березні 1939 року зі зброєю стали на захист своєї свободи від агресії сусідніх держав.

Війна для України почалася 1 вересня 1939 року із нападу нацистської Німеччини на Польщу. Цього дня німецька військова авіація бомбардувала Львів та інші міста. Від 17 ве­ресня учасником Другої світової війни разом із Німеччиною став Радянський Союз.

3   осені 1939-го 120 тис. українців брали участь у двобої з Вермахтом у складі Війська Польського. Сотні тисяч українців взяли участь у вторгненні на територію Другої Речі Посполитої у складі Червоної Армії, у запеклих битвах у Фінляндії та в захопленні Бессарабії і Північної Буковини. Українці Волині, Галичини, Західного Полісся, Північної Буковини і Бессарабії в перші роки війни на власному досвіді відчули прискорені заходи радянізації, які обернулися десятками тисяч розстріляних, сотнями тисяч депортованих і арештованих.

З червня 1941 року після вторгнення військ Німеччини та її союзників на територію СРСР уся Україна стала ареною запеклих бойових дій. У складі військ Південно-Західного фронту українці становили до 50% бійців.

На території України відбулися перші великі битви на східному фронті Другої світо­вої війни - танкова битва у «трикутнику» Луцьк - Рівне - Броди, оборона Києва, Одеси, Севастополя. До кінця 1941-го в німецькому полоні опинилося більше 1 млн. 300 тис. укра­їнців. В Україні в 1941-1942 роках утворилися великі оточення - «котли» - під Уманню, Києвом, Мелітополем, Керчю та Харковом. З січня 1943-го до жовтня 1944-го Червона Армія здійснила в Україні 13 наступальних і дві оборонні операції. Загальна кількість осіб, мобілі­зованих з України за роки війни до радянських Збройних Сил перевищує шість млн. бійців. Кожний другий з них загинув, а кожний другий з тих, хто вижив, став інвалідом.

Українці та вихідці з України перебували у військових з’єднаннях Польщі (120 тис.), США (до 80 тис.), Канади (до 45 тис.), Франції (до 5 тис.). З різних причин українці воювали і по інший бік: у військах Німеччини (до 250 тис.), Румунії (до 24 тис.), Угорщини (до 20 тис.), Словаччини (до 2 тис.), Хорватії (1,5 тис.). Для українців воєнні дії не припинилися 8 травня, а продовжувалися щонайменше до 2 вересня 1945 року.

4   серпня 1945-го радянський уряд денонсував пакт про ненапад, підписаний з Японією 13 квітня 1941 року. До серпня 1945-го радянським керівництвом було проведено цілу низку організаційних заходів для здійснення операції з ліквідації Квантунської армії. Одночасно з Головним командуванням радянських військ на Далекому Сході було створено три фрон­ти: Забайкальський, І Далекосхідний та ІІ Далекосхідний, у лавах яких нараховувалося близько 1 млн. 750 тис. особового складу, з них до 400 тис. - призвані з України. З травня до серпня 1945-го з України було мобілізовано понад 27 тис. осіб. Решта українців, які входили до складу трьох фронтів (близько 373 тис.) передислоковані протягом червня-липня з євро­пейського театру бойових дій.

Уночі з 8 на 9 серпня 1945 року радянські війська силою трьох фронтів атакували япон­ську армію в Маньчжурії. 10 серпня 1945-го уряд цієї країни ухвалив рішення щодо безза­стережної капітуляції. 2 вересня на борту американського лінкора «Міссурі» було підписано Акт капітуляції Японії представниками цієї країни, США, Китаю, Великої Британії та СРСР. Від радянської сторони його підписав українець з Уманщини генерал-лейтенант Кузьма Дерев’янко. До моменту капітуляції радянська армія втратила понад 13 тис. осіб, з яких по­над три тис. - призвані з території України.

Серед величезних втрат України у Другій світовій війни найтяжчими були демографіч­ні. Війна й окупація призвели до різкого, катастрофічного зменшення кількості населення, значних деформацій у його національному, статевому, віковому та професійному складі. Демографічні зміни такого характеру відбулися внаслідок взаємодії багатьох факторів, зо­крема: мобілізації значної частини чоловічого населення та їх масової загибелі; депортацій 1939-1941 та 1943-1945 років; загибелі мирного населення на теренах воєнних дій; еваку­ації у тилові регіони СРСР на початку війни; масового знищення нацистськими окупанта­ми значної кількості військовополонених та цивільного населення; примусового вивезен­ня працездатного населення на роботи до Німеччини; жорстокого протистояння сил Руху Опору в німецькому тилу; високої смертності під час окупації від голоду та хвороб; значного зменшення народжуваності тощо.

Сукупні демографічні втрати українців і громадян України інших національностей упро­довж 1939-1945 років наразі оцінюються у 8-10 млн. осіб. За підрахунками вчених, Галичина втратила 22% населення, Волинь і Полісся - 12%, Центральна, Південна та Східна Україна - 30%. Для поповнення демографічних втрат воєнного періоду республіці знадобилося близь­ко 25 років. Друга світова війна повністю змінила етнічне обличчя українського суспільства. Практично зникли такі національні меншини, як німці, кримські татари, українські євреї. Натомість, кількість росіян із довоєнних 4 млн. зросла за перше повоєнне десятиліття до семи млн. осіб.

Унаслідок війни змінився також етнічний баланс населення українських міст. У містах Сходу та Півдня України посилився й укріпився російський елемент, натомість, у містах і міс­течках Центральної України українці стали домінуючим етносом після винищення нацистами євреїв, а на Західній Україні українці замінили в містах репатрійованих поляків, румунів, чехів, угорців і знищених євреїв.

Суперечливими є статистичні дані щодо матеріальних збитків України внаслідок Другої світової війни. Зокрема, за твердженнями науковців, було зруйновано майже 700 українських міст і 28 тис. сіл, спалено близько 320 тис. господарств.

Україна в результаті Другої світової війни зазнала матеріальних втрат у розмірі понад 45% від збитку усього СРСР. З метою створення могутнього військово-промислового потенціалу на сході СРСР під гаслом «Все для фронту! Все для перемоги!» з України було вивезено 550 промислових підприємств, майно і худобу тисяч колгоспів, радгоспів, МТС, десятки наукових і навчальних закладів, осередків культури, історичні цінності, виїхало майже 3,5 млн. жителів республіки - кваліфікованих робітників і спеціалістів, науковців, творчої інтелігенції, які від­дали свої трудові й інтелектуальні зусилля для розвитку воєнного й економічного потенціалу СРСР.

Після завершення Другої світової війни в результаті угод, заключених за підсумками робо­ти низки міжнародних конференцій, була зруйнована попередня Версальсько-Вашингтонська система міжнародних відносин і сформована нова - Ялтинсько-Потсдамська, яка заклала основи біполярності світу.

Позитивним надбанням для України по завершенню Другої світової війни стало на­дання їй статусу співзасновниці ООН, що було визнанням внеску Українського народу у перемогу над нацизмом і зміцнення миру в усьому світі. Україна в числі перших під­писала Статут і ввійшла в групу з 51 держави-засновниці ООН. Перебуваючи у складі Радянського Союзу, Україна де-юре мала в ООН власне представництво на рівні незалеж­ної країни. Проте, де-факто діяльність Української РСР в ООН була обмежена рамками проведення єдиної радянської зовнішньої політики. Однак чинник багаторічного член­ства України в ООН позитивно вплинув на процес міжнародного визнання її незалеж­ності в 1991 році.

Гітлерівський нацизм і сталінський комунізм однаково жорстоко відбилися на долі України. Драматизм українського народу тих років полягає в тому, що, вигнав­ши нацизм з Європи, Україна не стала незалежною, бо на її теренах запанував не менш жорстокий тоталітарний режим.

Підсумки війни на десятки років наперед визначили складні та суперечливі со­ціально-економічні процеси, відчутно вплинули на психологію післявоєнних поко­лінь людей, наслідки яких відчутні й сьогодні. І справа не тільки у тому, що минула війна не розв’язала низки складних проблем, які перейшли з довоєнної та воєнної епох у повоєнну, а й у тому, що вона зав’язала нові заплутані вузли у відносинах між країнами і народами, підготувала мінні поля майже піввікової «холодної вій­ни», одним із фронтів якої була Україна.

Мета проведення заходів , присвячених 70-й річниці завершення Другої світової війни, у ракурсі подій минувшини й сьогодення:

•    висвітлити для широкого учнівського загалу наслідки війни та трагедію без­державності Українського народу;

•    наголосити на внеску України в перемогу Об’єднаних Націй над нацистською Німеччиною та її союзниками;

•    звернути увагу на участь українців у арміях і військових формуваннях інших країн;

•     акцентувати на участі України в повоєнному облаштуванні світу;

•    зауважити на визнанні України світом як повноправного представника світо­вого співтовариства та суб’єкта міжнародного права;

•    сприяти формуванню кожного учня/учениці як особистості, що усвідомлює свою належність до Українського народу, сприймає війну як складний суспіль­но-політичний процес, протистояння між країнами, народами, поглядами, але завжди - як лихо, руйнівний процес, що дорого коштує кожному громадянину й руйнує економіку, культури держав і долі пересічних людей.

Рекомендації щодо форми, місця, методів і прийомів проведення

У виборі календарної дати рекомендуємо 2 вересня, що пов’язане з підписан­ням Акта про беззастережну капітуляцію Японії у 1945 році. Також ці методичні рекомендації можуть бути використані до вивчення теми «Україна в роки Другої світової війни (1939-1945 рр.)».

Обираючи місце, форми, методи та прийоми проведення заходу, педагогам слід враховувати вікові особливості учнів; забезпечення класу (школи) технічними засобами навчання. Заходи, присвячені 70-й річниці завершення Другої світової війни, можуть бути проведені на рівні навчального закладу, кількох паралельних класів та / або на рівні класу.

Рекомендовані форми проведення:

•     Лекція з подальшим обговоренням.

•     Екскурсія.

•     Урок-презентація.

•     Круглий стіл, семінар.

•     Відео-урок з обговоренням.

•     Похід у театр / кінотеатр.

Можливі місця проведення:

•     Загальноосвітні навчальні заходи (актова зала, клас тощо).

•     Краєзнавчі, історичні музеї, музеї зброї і техніки.

•     Меморіальні комплекси.

•     Могили невідомих воїнів.

•     Театр / кінотеатр.

Прийоми роботи з визначеними формами проведення заходу:

•     Розповідь учителя (матеріал має бути інформаційно, емоційно, ціннісно-па­тріотично насиченим).

•     фото-, аудіо-, відеоматеріалів, використання мап, відповідних і доречних ху­дожніх творів з метою створення емоційного фону, більш яскравого та чіткого за­своєння матеріалу, особистісного сприйняття й «проживання» болі війни.

•     Підготовка учнями презентацій з цієї проблематики.

Орієнтовна тематика заходів

Підкреслюючи, що заходи, присвячені 70-й річниці завершення Другої світо­вої війни, у 2015 році в загальноосвітніх навчальних закладах проходитимуть під гаслом «1939-1945. Пам’ятаємо. Перемагаємо», рекомендуємо під час підготовки матеріалу та вибору форми заходу приділити особливу увагу таким питанням: ви­значення наслідків Другої світової війни для України; внесок українців у перемогу Об’єднаних Націй, причому говорити як про воїнів Радянської армії, так і про во­яків УПА, етнічних українців у складі інших армій (американської, британської, канадської, польської, французької тощо); поновлення державотворчих процесів і самоідентифікації українців під час Другої світової війни; військові злочини часів Другої світової війни; Україна - співзасновниця ООН. У зв’язку з цим пропонуємо орієнтовну тематику для заходів:

•     «Прагнення до свободи - вчора, патріотизм і нездоланність - сьогодні, гідна Україна - завтра».

•     «Нездоланність українців - гідність держави».

•     «Історії героїв війни: Ми боролися за українську землю».

•     «Мужність і відвага крізь покоління».

•     «Порозуміння заради майбутнього України».

•     «Український патріотизм проти тоталітарних систем».

•     «Кривава ціна миру».

•     «Нам заповідана мужність».

•     «Об’єднані Нації у боротьбі за спільну перемогу».

•     «Мир - спільне надбання».

•     «Післявоєнний світ. Утрачені можливості».

•     «Злочин і кара».

•     «Ніколи знову. До 70-х роковин застосування ядерної зброї».